Сьогоднішній день у таборі був один із найскладніших. Все розпочалось з нашого чергування у їдальні, де старший вожатий повідомив нам новину про звільнення вожатих у 1 та частково 2 загонах. Через це необхідно було змінити вожатьський колектив у всіх загонах. Директор табору наполегливо попросила нас з Гейдаровою Есмірою спробувати себе у ролі вожатих у 1 загоні.
Подумавши, що гірше вже не може бути, я пішла знайомитись з загоном. Саме в цей час діти прощались зі старими вожатими. На мій прихід вони відреагували закатувнням очей та дивними посмішками. Лише найменші діти підійшли до мене та обійняли, після того як дізнались, що я нова вожата. На це старі вожаті відреагували досить жорстко, мовляв, що ці діти зрадники. Я не витримала і запитала у них чому вони себе так поводять, на що вони відповіли:"а ти спочатку спробуй з ними, подивимось як у тебе вийде". Не варто, напевно, вже і казати, що старші діти взагалі не йшли на контакт. Видно було, що діти налаштовані проти нас. Я не опустила руки і вирішила знайомитись з лідером загону - дівчина, яка користувалась найбільшою повагою у загоні. Найбільшим шоком для мене стала вона. Вона розпочала розмову зі слів: "як тебе там". Чи варто щось говорити про повагу? Після цього до загону завітав старший вожатий, аби дізнатись як вони прийняли нових вожатих. Ще більшим подивом стало те, що ця дівчина почала грубити і йому. Була проведена виховна бесіда.
Не хочу вдаватись в подробиці, але протягом наступної години загін викидав речі інших загонів з 3 поверху на ялинки та ввімкнув пожежну сигналізацію.
Після таких приколів ми відправились до директора з проханням залишити нас у 4 загоні.
Ця ситуація показала, що з дітьми, у яких вже сформовані власні погляди на життя набагато складніше працювати, ніж з дітьми, у яких тільки починається це формування.
Немає коментарів:
Дописати коментар